Підвищений пролактин. даємо повторно, ситуація повторюється... в моїй голові думка: "МРТ голови>аденома?"... Повторюю запитання ( яке вже, до речі, задавала): "Чи приймаєте Ви які-небудь препарати?" Нарешті, несміливо і майже пошепки, опустивши очі: " Так, психіатр призначив мені антидепресанти". Спочатку я відчула злість (чого ж не казати про це?), але відразу ж прийшло розуміння: де ми живемо? Які у нас погляди соціуму? І я, все-таки, розумію чому в цьому так складно було дізнатися!

Спілкуючись зі своїми пацієнтами бачу, що люди роками можуть шукати причину "кому" в горлі, розладів травлення, лікувати цілу гору гінекологічних моментів, безкінечно обстежуватись, але при цьому почувши рекомендацію звернутись до психотерапевта/психіатра чи навіть до психолога можуть дати абсолютно неадекватну реакцію, аж до агресії. Тому що десь глибоко в нашій підсвідомості, не знаю скільки часу піде на викорінення цієї формули з наших голів, що "психіатр - соромно"! На контрасті, масу позитивних емоцій отримую від пацієнтів, які відкрито розказують, які ділять життя на "до і після" і шкодують тільки про те, що не звернулися до спеціаліста раніше!
Гінеколог - первинна ланка в наданні психологічної допомоги жінкам у нашій країні.
Дорогі дівчатка, будьте відвертими в розмові з вашим гінекологом, не лукавте самі собі! І знайте, що маса гінекологічних проблем вирішуються не зі сторони"органа-мішені" яким ми, акушери-гінекологи, безпосередньо займаємось, а зі сторони ГОЛОВИ!